4.12.14

UPPER SVANETI. PART 1


Цього року нарешті вдалося завітати до Грузії. Ех, як же там було чудово! Сподіваюсь незабаром повернемось )
Нитка маршрута: Ецері - пер. Бакі - Мазері - льодовик Ушби - пер. Гулі - Местіа - Адіши - Іпралі - пер. Чхунтієрі - Ушгулі - льодовик Шхара - Ушгулі - пер. Латпарі - Мамі
Загальний бюджет мандрівки - 500$, включаючи переліт.
Отож прилетіли ми в аеропорт Кутаїсі ближче до вечора. Про трансфер до початку маршруту домовлялись з Києва, хоча в аеропорту охочих нас підвезти було вдосталь. Трохи пошкодували, що замало торгувалися по телефону, але врешті завантажилися в бус і помчали до точки старту. Дорога зайняла в нас приблизно 4 години. Села Ецері чомусь немає ані на Гугл карті, ані на паперовому Генштабі, але воно інсує (навіть дорожній знак є!) Вже в сутінках ми дісталися початку маршруту, вивантажилися і пішли шукати місце для намету. Заночували десь на найближчому за селом пагорбі понад річкою.
На наступний день на нас чекав перший перевал Бакі. Не дуже популярне серед туристів місце, але це й на краще. Нескладний підйом близько 12 дня вивів нас на перевал. Сонце добряче припікало. Знайшовши пристойний затінок, вирішили влаштувати обід прямо на перевалі. Звідси ми вперше побачили Ушбу.

Ушбу затягло хмаринами.
Ночувати в цей день планували в долині неподалік від села Мазері.
За декілька переходів потрапляємо в густий ліс з доволі крутою стежкою вниз. Близько шостої стаємо на ночівлю в долині, добре маскуючись у кущах. Наступного дня плануємо залишити речі в наметі і радіально доповзти до льодовика Ушби.

Прокидаємось о сьомій. За годину висуваємось в бік Ушби. 1,5-2 години займає в нас підхід до початку підйому. Дорогою зустрічаємо прикордонників, які цікавляться, чи не плануємо ночувати десь під Ушбою, і попереджають не підходити близько до собаки на прикордонному пункті. Насправді ми ледь знайшли того собаку, але коли хазяї ввечері повернулися на місце дислокації, то собаку було чутно заздалегідь. Працює за їду ))
Підйом до морени льодовика доволі крутий і затяжний. А тут ще й зарості малини, які важко проминути. Несподіванкою став брід. Добре, що в нас були сандалі і не довелося мочити черевики. Ближче до обіду небо почало затягувати і коли ми вийшли на морену, то зрозуміли, що Ушбу сьогодні можемо не побачити. Пообідали в надії, що все ж таки розтягне хоч трохи. Після обіду пройшли ще один перехід до початку льодовика і повернули назад.

Прокидаємось знову о сьомій. В селі Мазері куштуємо місцевий мацоні з хлібом і висуваємось у бік перевалу Гулі. На сьогодні плани були грандіозні: в обід піднятися на перевал, спуститися в сусідню долину і піднятися до озер Корулді на ночівлю. Підйом на перевал дуже довгий і з великим перепадом висоти, а тут ще спека потроху дістає. Почали розтягуватися на підйомі. Не пообідали вчасно біля кошу з водою, тому обідати довелося десь на схилі за декілька переходів від перевалу. На перевал ведуть чимало стежок, при чому з боку підйому не дуже очевидно, де він саме знаходиться. Вийшли ми в результаті на сусіднє плече і десь о четвертій вечора. Стало зрозуміло, що грандіозний план накрився ) Тут ми ще трохи познімкували, відпочили і, коли вже сонце почало сідати, вирішили спускатися. Але оскільки спускалися ми не з самого перевалу (вирішили зрізати), то стежка дуже швидко перейшла в круті трав’яні зарості з подеколи самотніми уривками слідів ще одних поціновувачів зрізання.
Знайшли собі врешті затишну галявину для ночівлі і почали готувати вечерю.

Нерешті вирішили прокинутись вже о шостій, аби мати більше запасу часу до настання спеки. Ну і врешті треба наздогнати маршрут )
Швиденько траверснули схил і підібрались до початку підйому на озера. Захарчика лишаємо на варті, а самі втрьох біжимо на озера Корулді, які мали бути перлиною походу ) Та схоже нам з сезоном не дуже пощастило, бо води в озерах виявилось замало, хоча краєвиди тут справді гарні. Зраділи, що грандіозний план попереднього дня не вдався, бо ночувати тут без проточної води було би сумно. В міру познимкувалися і побігли назад. Сьогодні ми маємо спуститися в Местію і при найкращій вдачі знайти машину і доїхати до Адіши. В цей час на зустріч нам з Местії на озера вже прямує натовп туристів. Радіємо, що встигли відвідати цю перлину рано-вранці і побути на самоті з горами. Тепер для нас головна задача при спуску в Местію не потрапити на позначену в ЖПСі стежку як «оч крут плох троп». Починаємо спуск і десь на першій половині шляху ми розуміємо, що йдемо як раз по «оч крут плох троп». Притримуємось за гілочки, корінці, гальмуючи по деревам. Через годину страждань нарешті потрапляємо на нормальну стежку. Хух.

Йу-хуууу
В Местії одразу докуповуєм продукти, прихоплюємо величезний кавун і мчимо в Адіши (машину знайши на центральній площі). Вивантажуємось і вирішуємо, що робити з кавуном. Нести його ніхто особливо не хоче, тому розрізаємо на місці і їмо ) Місцеві виходять подивитися на цей придорожній перекус. Надії знайти смітник власними силами нема, тому просимо допомогти місцеву дівчину. Вона, не довго думаючи, хапає пакет з сміттям і шбурляє його й яму неподалік. Ми трохи здивовані такою турботою про екологію. Але справу вже зроблено, тому йдемо на пошуки місця для ночівлі.
Стаємо наметом трохи вище села. Збираються хмари і стає очевидно, що злива стрімко наближається до нас. Починає накрапати. Наші герої-хлопці готують нам смачну вечерю, поки ми переховуємось в наметі.

На ранок погода налагоджується і ми радіємо. Сьогодні за планом маємо дійти до Іпралі і заночувати далі вздовж річки біля точки броду. Від Адіши йде гарна стежка, яка поступового переходить в добрячу дорогу, що трохи псує нам атмосферу гір. Тут будують гірськолижний курорт, тому час від часу повз нас проносяться вантажівки. Незабаром все ж з’являється альтернативна стежка, яка і виведе нас бесзпосередньо до Іпралі. Трохи накрапає дощ, але встигаємо пообідати до нього, та ще й з гарним краєвидом. Надвечір проминаємо Іпралі і, не зупиняючись, крокуємо далі вздовж річки. До заходу сонця знаходимо затишне місце під намет поряд з місцем броду, аби на ранок за низької води перейти на інший берег. Проводжаємо сонце, вечеряємо і лягаємо спати. І тут починається злива...
Далі буде...


5 comments:

  1. знайомі красиві місця) гарно там!

    ReplyDelete
    Replies
    1. Так, нам теж дуже сподобалося )

      Delete
  2. This comment has been removed by the author.

    ReplyDelete
  3. Олюню, чудові знімки! Неймовірно красиві пейзажі!

    ReplyDelete