1.3.16

HIMALAYAS. GOKYO LAKES. EVEREST BASE CAMP. PART 1


12.11. Katmandu
Прилетіли вранці, швидко отримали візи і айда у місто. Сьогодні маємо отримати перміт на відвідання нац парку та карту трекера TIMS (Trekkers' Information Management System). В Непалі сьогодні невідоме нам свято і водій таксі запевняє, що NTB (Nepal Tourism Board) – організація, що видає усі необхідні нам папірчики, не працює. Ми наполягаємо на тому, аби нас завезли саме туди одразу з аеєропорту. По факту виявилось, що NTB таки працює. За 10 хвилин оформлюємо TIMS (20$). А от віконце, де видають перміти на трек до базового табору Евересту, таки зачинено. Доведеться придбати перміт вже на самому треку.
Далі прямуємо до готелю. 30 хвилин з наплічником за плечима – і ми в Тамелі. Зупинились в Kathmandu Friendly Home за 10$ за ніч. Лишилось пів дня на те, щоб придбати квитки до Лукли, поміняти гроші, придбати карту і купити місцеву сім-карту. За переліт до Лукли завчасно домовлялись з Ambition Himalaya Treks and Expeditions і жодного разу не пошкодували. Через цю таки фірму купувати тур в Нац Парк Читван. Усе чітко і без зайвих націнок. Тож за декілька годин ми були з квитками, торбою непальских рупій і карткою Ncell на випадок, якщо треба буде телефонувати і змінювати дату зворотнього рейсу. Час вечеряти і готуватися до завтрашнього вильоту.
13.11. Katmandu – Lukla (2840 m) – Monjo (2835 m)
Прокидаємось о 4-10. За 20 хвилин на нас чекатиме таксі в аеропорт. Їхати без заторів 15 хвилин. Аеоропорт Domestic відкривається лише о 5-й ранку, тому доводиться чекати на вулиці. Нарешті прориваємось в середину і приступаємо до найважчого етапу – зважування багажу. Допустима для перевезення норма – 10 кг для багажу і 5 – для ручної поклажі. Аби влізти в ці цифри напаковуємо кишені і одягаємо все можливе на себе. Добре, що зранку доволі прохолодно і декілька шарів курток не викликають здивування. Погода чудова, – і ми злітаємо! З лівого борту літака проглядаються засніжені шапки Гімалаїв. За пів години приземляємось в Луклі. Потрібно перепакувати речі, тому зупиняємось в кав’ярні випити останнє протягом 10 днів латте і скуштувати яблучний пиріг. Перепаковуємось і рушаємо. Цього разу в Непал ми вирішили узяти Джет Бойл, аби не сплачувати 5$ за літр окропу, тому купуємо ще газовий балон (10$). І це, до речі, було правильне рішення: певна незалежність і економія.
На виході з Лукли – перевірка TIMSів та реєстрація мандрівників. Записали наявніть смартфонів та марку камери ) За дві години дістались Пагдінгу, де зупинились на обід. Здалося, що вибрали найдорожче місце ) Трохи погрілись на сонці і рушили далі. Рухаємось повільно, бо з незвички важко тягти наплічник. О 3-й годині прибули в Монджо. Вирішили, що для першого дня достатньо. Зупинились в Mountain View Lodge за 1$. Хто не знає, то проживання в горах Непалу майже нічого не коштує при умові, що їстимите ви там, де живете. І ці умови легко виконувати, тому що їжу ніхто з собою зазвичай не несе. Гарячий душ – 1,5$. І це останнє місце, де можна підзарядидись безкоштовно.
14.11. Monjo – Namche Bazar (3440 m).
Прокидаємось о 6-й ранку. Спалось дуже погано через зміну часових поясів, висоту та нічну дискотеку, яка гупала пів ночі. Поснідали і вийшли о 7-45. Перетинаємо величезний підвісний міст, після якого починається крутий затяжний підйом до Намче Базару. Сьогодні йти набагато легше. Об 11-й ми вже чимчикуємо вулицями Намче Базару. Перед входом в Намче придбали перміти на відвідування нац парку (30$) та в черговий раз показали наші TIMS-и. Поселилися в готелі «Тібет» (1$ за ніч) на дві ночі. Пообідали і пішли досліджувати околиці селища. Набрали ще 200 м висоти, як о 2-й годині налетіли хмари і поховали від нас усі краєвиди. Намче вкрило густим туманом. Погуляли вузенькими вулицями і пішли на вечерю. Намче – величезне по місцевим міркам поселення і місце, де сходяться усі шляхи туристів та альпіністів. Тут є банкомати, магазини з терміналами і можна купити багато корисних або не дуже речей. Ми придбали ще один маленький баллон (і навіть дешевше, аніж у Луклі) та поласували свіжими ялуками (2$ за штуку).
15.11. Радіальний вихід в Khumjung (3780 m).
Прокинулись о 6-15. Сніданок о 6-30, але без нашої присутності готуватися він не почав. Врешті-решт поснідали о 7-й і о 7-30 нарешті виповзли з готелю. Сьогодні за планом акліматизаційна прогулянка до селища Кумджунг, перехід в сусіднє Кхунде і повернення до Намче. Набираємо 400 м і нам вперше відкриваються неймовірні краєвиди Ама Дабламу, Евересту, Лходзе. Незабаром підходимо до відомого в тих місцях готелю Еверест, де можна насолоджуватися панорамою гір, не виходячи з номеру. А ми йдемо далі. На головній площі в Кумджунгу зупинились на обід. Погода вже починає натякати, що незабаром час повертатися, але ми не здаємося. Йдемо дивитися монастир. Далі стежка перетікає в сусіднє селище – Кхунде. Тут вирішуємо, що для наступної ночівлі на 4000 м нашої акліматизації може бути недостатньо, тому варто ще трохи набрати висоти. За дві години піднімаємось стежиною на хребтик, що вивищується над Кхунде. Стежка починається справа від монастиря на схилі. Висота 4180 м. Звідси краєвиди не менш захоплюючі. Встигаю дістати камеру і зробити дві знимки, коли за лічені секунди все затягує хмарами. На годиннику 14-00. В Гімалаях все за розкладом ) До Намче повертались в тумані. Видимість – метрів 15. Ферму з розведення яків особливо не розгледіли крізь туман. О 16-00 дійшли до готелю, де нас чекав гарячий душ за 3$ і смачний курячий суп.
16.11. Namche – Dhole (4040 m)
Через різку зміну погоди пообіді вирішили вийти раніше звичайного. Поснідали о 5-30, зібралися і о 6-30 вийшли на стежку. Надворі холодно, бо сонце ще тільки-но починає сходити. Дійшли до ступи Тензінга, зупинились випити гарячого чаю. Довкола літають хмари, крізь які час від часу проглядають засніжені верхівки гір. Доходимо до розвилки: більша частина мандрівників повертає на Денгбоче і далі прямісінько до базового табору, ми ж звертаємо на стежку до озер Гокіо. Об 11-30 виходимо на перевал Монго-Ла (3980 м). Звідси Ама Даблам стає ще ближче. Зупиняємось на привал. Далі – спуск до селища Пхортце, де ми сподіваємось пообідати. Вирішили не зупинятись в першій-ліпшій лоджії – і це була наша помилка. Лоджія там виявилась одна і обід свій ми проґавили. Далі – вже Доле і дві години підйому до нього. І отут таки Джет Бойл врятував. В першому місці набрали води і зробили хоча б чаю з фініками/горіхами, якими запаслися ще з Києва. Врешті до Доле виявився один перехід. Висота 4040 м. Поселились в Dole view Hotel з хорошим краєвидом, але з господарем, який не дуже добре готує. Гарячий душ – 4$, зарядка 2 години – 3$. Ввечері наміряли в кімнаті +2 градуси, зранку – -3. В селі нема постійного джерела води. Воду заносять бочками, тому для вмивання/термосу довелось випрошувати воду в господарів.
17.11. Dhole – Machermo (4470 m).
Прокинулись о 5-40. В кімнаті мінус. О 6-й прийшли на сніданок. Усі сплять, сніданок не готується ) Ми єдині, хто зупинився в цій лоджі. Після землетрусу в травні потік туристів зменшився на 60%, тому до озер Гокіо ми зустрічали туристів лише зрідка. Вийшли о 7-й. З появою сонця значно потеплішало. До Мачермо в гіршому випадку 4 годни ходу, тому нікуди не поспішаємо. Дорогою спогладаємо на восьмитисячник Чо-Ойю. Об 11-й ми на місці. Почали шукати житло. Після настання холодів основний принип пошуку став таким: треба шукати лоджі з людьми, тоді більша імовірність, що ввечері топитимуть піч. І наші надії справдилися.
Аби не витрачати зайвий день на акліматизацію в Доле, вирішили після обіду піднятися на один з прилеглих хребтиків. Вийшли о 13-30 і за 1,5 години набрали ще 350 м (3750 м). Зверху дуже вітряно і мінусова температура. Випили чаю, трохи посиділи і пішли вниз як завжди в тумані. Самопочуття чудове.


2 comments:

  1. Оль, ти так часто пишеш про тумани і все на фото ясне небо, не вірю)))

    ReplyDelete
    Replies
    1. І це правда ) Усі знимки з вранішніх годин. А оця, наприклад, http://i1344.photobucket.com/albums/p645/po4taoly/NepalEverestBaseCamp2015/EI5B1578_zpshc0dzsym.jpg за хвилину до нульової видимості ) Тут межа між ясно і не видно нічогісінько далі свого носа – це справа декількох хвилин )

      Delete