18.7.16

HIMALAYAS. CHO LA PASS. EVEREST BASE CAMP. PART 3


21.11. Dragnag (4700 m) – Cho-La Pass (5420 m) - Dzongla (4830 m)
Підйом о 4-й ранку. Поснідали в кімнаті вівсянкою з чаєм і о 4-40 стартували. Схоже, що ми єдині прокинулись так рано. 2 години йшли вздовж річки. В темряві стежка погано проглядається, тому доводиться рухатись повільно і уважно. Незабаром вийшли на оглядовий майданчик, де майорить прапорець. Звідси добре видно сам перевал і виглядає він досить суворо. Ще годину витрачаємо на підхід під перевальний злет. Підйом на перевал виявився дуже крутим і осипним, важко було систематизувати дихання, стрибаючи по різнокаліберним камінцям. Ще за годину дістались перевалу, поснідали, помилувались кравидами. Спуск зайняв у нас 2,5 години з зупинкою на ланч. Спочатку ми перетнули закритий льодовик. Стежка підмерзла, тому у виграші ті, хто прихопив кішки. Ми ж просто обережно чимчикуємо донизу. Після льодовика починається крутий осипний спуск в долину. Швиденько долаємо його і селимось у Green Valley Lodge. Проживання безкоштовне, проте ціни на їло поки що найвищі за увесь трек (5$ за літр окропу). Подивимось, що буде далі в Горак Шепі )
22.11. Dzongla (4830 m) – Gorakshep (5150 m)
Неспішно прокидаємось о 6-й. Усі ще сплять. Будимо хазяїв, щоб зготували нам сніданок. О 7-й виходимо. За три переходи дістались Лобуче. Тут у нас було справжнє свято в Eco Lodge – непакетований божественно смачний курячий суп зі справжньою куркою, кава з молоком та місцевий хлібець до супу. Ледве викотилися після такого обіду ) Ще три переходи – і ми в Горак Шепі. Селимося і знову їмо. Горак Шеп розташовано в місцині, де нема води. Воду носять портери з річки неподалік. На сьогодні глобальних планів не маємо, тому вирішили сходити по воду для чаю – трохи більше переходу в зворотньому напрямку. Дорогою зустріли захід, піднялися на найближий пагорб роздивитися Пуморі, Нупце, Калапатар. Після заходу сонця значно холоднішає, тому поспішаємо на кухню – поближче до теплої печі )
23.11. Радіалка до Базового Табору
Сьогодні нікуди не поспішаємо. У нас цілий день на прогулянку до Базового табору Евересту. Снідаємо близько сьомої. Небо вперше за багато днів затягнуто хмарами з самого ранку. О 8-й рушаємо в бік БТ. Без сонця трохи прохолодно, проте хмарини незабаром розсіюються. Цього року після землетрусу нема й сліду справжнього Базового табору – лише прапорці на оглядовому майданчику. Доводиться лише здогадуватись, в якому саме місці стоять намети і відбуваються приготування для сходження на Еверест. Але ми не дуже засмучені, бо це не є для нас Маст Хев метою. Спускаємось ближче до льодовика Кхумбу, масштаби його вражають. П’ємо чай та споглядаємо на велич льодовика. Ближче до обіду стає спекотно і ми вирішуємо повертатись в Горак Шеп. Після обіду вирішили прилягти на годинку поспати, хоча місцеві гіди не рекомендують це робити вдень, проте ми, на наш погляд, вже достатньо акліматизувалися. На ранок збираємось іти на Калапатар. Людей в лоджі значно побільшало і усі хочуть зустрічати світанок на горі, але ми плануємо бути там першими!
24.11.Kala Patthar (5660 m) – Lobuche – Pheriche (4200 m)
О 4-й ми вже на ногах. Легкий сніданок, чай і вирушаємо на Калапатар. На стежці вже майорить ліхтариками група американців. Спочатку прилаштувались за ними, але темп виявився дуже рваним, тому вирішуємо їх обігнати і йти в своєму темпі. Підйом зайняв у нас 1,5 години. І так! Ми – перші! Чекаємо на перші промені сонця з надією хоч трохи зігрітися. Добре, що маємо гарячий чай. З Калапатару можна як найближче розгледіти Еверест, зправа від нього – Нупце, а поодаль вивищується Ама Даблам. Незабаром починають підтягуватись інші групи. Нарешті сонце! О 8-й починаємо спуск. 45 хвилин – і ми в нашій лоджі. Снідаємо і рушаємо вниз. За 2 години долітаємо до Лобуче, де, звісно, заходимо на курячий суп і каву з молоком. Після обіду пробігаємо галявину з мемореалами загиблим на Евересті. О 14-30 ми в Токлі. Думаємо, чи варто спускатися далі, але мрія про душ змушує таки продовжувати спуск. О 16-30 ми в Періче. Зупинились в Pumori Lodge за 2$. Ціни вже значно нижчі, але душу нема( Доведеться терпіти ще день(
25.11. Pheriche (4200 m) – Tengboche (3860 m)
Сьогодні має бути короткий ходовий день, адже шляху до Тенгбоче всього 4 години. Вирішуємо не поспішати і зупиняємось на чай максимальну кільість разів. На шляху знову відкривається чудові панорами Ама-Дабламу, але вже з іншого ракурсу. За 5 годин таки дотягли до Тенгбоче. Поселяємось за 2$ і з душем за 4,5$. В душі влаштовуємо прання ) Тенгбоче відоме не лише своїм високогірним монастирем, а й наявністю кав’ярні зі справжньою кава-машиною. І ми, звісно, спершу йдемо туди. Дуже смачне латте – 4$. А після кави вже можна і до монастиря завітати. Ближче до вечора піднімаємось на пагорб, звідки видно усе селище в оточенні гір. Хмарини перепливають з однієї долини в іншу. Краса. Після заходу повертаємось на вечерю.
26.11. Tengboche (3860 m) – Monjo (2835 m)
О 7-й ранку залишаємо Тенгбоче. Сьогодні ми побачимо Еверест і Ама Даблам востаннє за цю мандрівку. Спершу планували ночувати в Намче Базарі, але були там вже близько 12. Перехід Періче - Намче Базар легко ходиться за один день, проте ми мали день запасу на випадок додаткової потреби в акліматизації і цей день не використали, тому на спуску в Луклу поспішати особливо не було куди. Отож раненько прийшовши до Намче, вирішити пообідати і спуститися далі до Монджо. Нарешті на другий раз в Непалі скуштували стейк з яка. Дуже смачний. О 4-й були в Монджо, пройшли перевірку пермітів і TIM-сів й пішли селитися. Ввечері залипли на телевізійних новинах ))
27.11. Monjo (2835 m) – Lukla
В обід дістались Лукли і першим чином пішли в офіс (гучно сказано!) нашої Авіакомпанії перевіряти, чи в силі вильоти на завтра, адже погода доволі похмура. Отримали стверджувальну відповідь, і з полегшенням почимчикували на рейд по місцевим кафешкам ))
28.11. Вилетіли в Катманду після 4-х годин очікування погодного вікна.





1 comment:

  1. Величезне дякую за неймовірні фото і корисну інформацію!

    ReplyDelete